Блог вчителя початкових класів Мойсеєнко Ольги Геннадіївни: Національний тиждень безбар’єрності у 1 класі: розуміємо, підтримуємо, поважаємо

Національний тиждень безбар’єрності у 1 класі: розуміємо,

підтримуємо, поважаємо

У межах Національного тижня безбар’єрності ми провели у 1 класі виховну годину, метою якої було навчити дітей розуміти, що кожна людина — особлива, і всі ми заслуговуємо на повагу, підтримку та доброзичливе ставлення.

Почали з простого: що таке бар’єри? Ми переглянули коротке пояснювальне відео, яке доступною мовою розповідало дітям про безбар’єрність. Разом обговорили, що існують не тільки сходи чи двері, які можуть бути перешкодою, а й байдужість чи неприйняття, які теж створюють бар’єри між людьми. Після перегляду діти охоче поділилися своїми думками: «Я б допоміг, якби хтось не міг сам піднятися по сходах»;

«Не можна сміятися з тих, хто не такий, як ти»;

«Кожен може мати друга!».

Ці щирі слова — найкраще свідчення того, що діти почули та зрозуміли головне.

Розмальовки — як спосіб говорити про важливе

Наступним етапом стало творче завдання: розмальовки на тему доброти та безбар’єрності. Діти із задоволенням працювали над малюнками, на яких зображені ситуації допомоги, підтримки, дружби між різними людьми. Під час розфарбовування ми продовжували бесіду:

· Хто зображений на малюнку?

· Що відбувається?

· Чим ми можемо бути схожими на героїв?

Таке завдання не лише розвиває дрібну моторику, а й формує в дітей емпатію, уважність до інших та готовність прийти на допомогу.

Підсумок — про добрі серця

Завершили заняття у «Коло добрих думок». Кожен учень сказав, який добрий вчинок він хоче зробити цього тижня. Ми зробили перший, але дуже важливий крок до формування у дітей цінностей поваги, прийняття та безбар’єрного мислення.

Наостанок

Діти — як дзеркала. Вони дуже тонко відчувають, коли говорять про щось важливе й щире. Ця виховна година показала, що навіть першокласникам під силу зрозуміти складні поняття — якщо говорити з ними з любов’ю, простотою та прикладами.